🆘 Дитина з РАС боїться інших людей (причини та допомога) 🔹Відмічається, що у людей/ дітей з аутизмом впровдовж всього життя присутні сильні страхи та фобії, в основному пов’язані з соціальним контекстом. 🔹Сьогодні пропоную проаналізувати можливі причини чому дитина з РАС боїться конкретну людину чи групу людей, а також обговорити деякі шляхи вирішення цієї проблеми. 🔹Слід відмітити, що всі діти у віці від 7 місяців до плюс/мінус 1,5 роки проходять через страх сторонніх дітей. І для цього віку це вважається нормальною поведінкою. 🔹Якщо ж дитині вже більше двох років і страх продовжує існувати та підсилюватись (навіть у присутності значимих дорослих), то слід серйозно зайнятися цією проблемою з відповідним спеціалістом, аби страх не перерос у серйозну фобію та відмову від соціалізації у колективі інших людей/ дітей. 🔹Причини страху в кожному випадку можуть бути абсолютно різними. Тому розглянемо основні види страху при РАС у дитячому віці: 1. 🔶 Причина 1: Страх новизни. 🔹Може зустрічатися в родинах, де дитина проводить багато свого часу з матір’ю чи з іншими близькими. 🔹При цьому в сім’ї практично ніколи не буває гостей, сторонніх людей і навіть один з батьків присутній в житті дитини фоново, практично не спілкуючись з нею. 🔶Шляхи вирішення проблеми: ▪️ поступово виводити дитину в суспільство, враховуючи те, що факт звикання може з’явитися лише через 3-6 місяців. ▪️ спочатку можна завести спокійного друга/ подругу такого ж віку, як і дитина, які можуть приходити до вас додому та грати в спокійні (не шумні) ігри. ▪️Наступний етап - дитячі майданчики в певний проміжок часу (коли присутньо небагато людей), максимум 1-3 дитини чи дорослих. ▪️Згодом можна спробувати заняття в міні-групах (3-4 дитини) по інтересах. ▪️Коли дитина більш менш адаптується до помірного навантаження, можете спробувати практикувати невеликі ігрові кімнати в центрах розваг. Краще робити це вдень, коли небагато народу. ▪️Найвищі етапи адаптації - транспорт, торгові центри, великі ігрові кімнати. 2. 🔶Причина 2: Гіперопіка та несамостійність. 🔹У деяких дітей через надмірну опіку може з’явитися сором’язливість та невпевненість в собі. Дитина боїться діяти самостійно та зробити щось невірно. І таким чином вона вибирає стратегію уникання контактів з новими людьми. 🔶Шляхи вирішення проблеми: ▪️Зменшувати опіку та заохочувати самостійність. ▪️Слід набратися терпіння та дозволити малюку відчути себе окремою особистістю. Дитина має усвідомити, що не все за нього вирішує або робить один з батьків. ▪️Дозвольте вашій дитині в розумних межах приймати самостійні рішення (що робити з дозволеного, яку книгу обрати почитати, в яку гру пограти, на який майданчик піти з вами біля дому). ▪️Намагайтесь не використовувати постійно «не лізь», «не чіпай», «не впади» під час ігор чи самостійної діяльності. ▪️Розширяйте репертуар дозволених дій вдома: налити собі сік чи воду, полити квіти, підмести підлогу, розвісити білизну, покласти тарілки на стіл. ▪️❗️важливо: якщо дитина мовленнєва: дайте їй можливість самостійно відповідати на запитання. В розмові не нав’язуйте свою думку, прислухайтесь до думки самої дитини. Навіть якщо вона не вміє красиво та вірно сформулювати. 3. 🔶Причина 3: Сенсорне перевантаження. 🔹Банально відома причина про сенсорне перевантаження для дітей з аутизмом. Натовп, люди, від яких йде какафонія різних звуків, запахів та рухів. 🔹Навіть у нейротипових дітей бувають істерики після довгого перенасиченого дня, що ж тоді казати про аутичних дітей?! Тому причина просто в надмірному перевантаженні нервової системи. 🔶Шляхи вирішення проблеми: ▪️ Дозувати навантаження та працювати на випередження. ▪️Спочатку привчаємо дитину до перебування в суспільстві поступово, як описано вище. ▪️Паралельно систематично йдемо на превентивні заходи, не очікуючи істерики. ▪️При появі інтенсивних стимів та тривожної поведінки, ехолалалій, збудження - краще відвести дитину в тихе місце, дати води, переключити її увагу. ▪️Інколи може допомогти нова цікава іграшка, якої дитина ще не бачила. Це зможе допомогти вирвати її з контексту перевантаженого середовища. Інколи можна й використовувати стару улюблену іграшку як «точку опори», елемент чогось знайомого та стабільного в новому середовищі. 4. 🔶Причина 4: Прозопагнозія («лицьова сліпота»). ▪️Цей термін означає розлад сприйняття обличчя іншої людини, при якому здатність розпізнавати обличчя втрачена, але одночасно збережена здатність впізнавати предмети. Вважається, що це пов'язано з недостатнім розвитком деяких ділянок мозку, які відповідають за зорове сприйняття. ▪️У людей з РАС прозопагнозія зустрічається доволі таки часто (1 дитина з 50), деякі з них скаржаться, що всі люди для них на одне обличчя або вони можуть бачити лише окремі частини обличчя інших людей, наприклад, лисину, бороду чи сережки, що пояснює, чому деякі діти так зосереджені на деталях. ▪️При аутизмі причина цього розладу полягає як в порушенні сенсорної обробки, так і в ураженні нижньо-потиличної області з розповсюдженням на скроневу долю. Останнє часто трапляється при порушеннях кровообігу в цій ділянці мозку. ▪️ «Лицьова сліпота» у школі може стати джерелом дуже великого стресу для дитини. Дитина не може розрізняти інших учнів (навіть тих, хто весь час сидить поруч із нею), може плутати одну людину з іншою, а ігровий майданчик може її лякати. Їй також важко правильно «читати» міміку та мову тіла, а тому їй буде ще складніше відрізнити друга від недруга. 🔶Шляхи вирішення проблеми: ▪️З аутизмом та пропагнозією дитина на жаль може мати серйозні проблеми навіть з близькими людьми. ▪️Тому варто опиратися на інші сенсорні стимули: згодом дитина зможе розпізнавати своїх близьких по голосу, по використанню одних і тих же парфумів, одягу чи аксесуарів (сережки, годинники, браслети). ▪️ Ось кілька корисних порад для допомоги дитині з прозопагнозією: — Поясніть дитині і тим, хто часто контактує з нею, що таке лицьова сліпота. — Попросіть педагогів дитини представлятися на ім'я, коли вони звертаються до неї. — Якщо це можливо, попросіть план того, як сидять учні класу та список учнів із фотографіями. — Якщо у школі немає форми, то це зменшує можливі проблеми (можна розрізняти дітей по деяким елементам одягу); — Завжди представляйте людей на ім'я, навіть якщо дитина вже зустрічалася з ними. — Підказуйте дитині, як вона може розрізняти людей, використовуючи ті особливості, які найрідше змінюються, наприклад, голос і акцент, статура, хода та постава, певний стиль одягу, капелюхи, пальто та взуття — їх рідше змінюють. — Якщо ви чи хтось із близького оточення дитини значно змінив зовнішність, наприклад, колір волосся чи зачіску, то по можливості попередьте її про це заздалегідь. — Якщо у вас немає жодних особливих прикмет, то носіть певний значок, шпильку або брошку, за якими вас легко можна бути впізнати. — Навчіть дитину говорити «Вибачте, я вас не впізнаю» у разі потреби. ✅ Отже, роботу з фобією інших осіб слід проводити дуже делікатно та не очікувати миттєві результати. Неможна одразу кидати дитину в сенсорно насичене середовище та чекати від неї швидкої адаптації. Маленькими кроками, з помірною десенсибілізацією ви досягнете більшого успіху та не поглибите психічну травму у дитини з РАС. (Інформація з відкритих джерел, форуми по аутизму та дописи фонду «Виход»/ власний досвід).